Чи може справний двигун страждати на підвищений оливний апетит? Звісно може!
Чим сучасніший автомобіль, тим рідше потрібно лазити під капот – хіба що омивайку долити. Однак бувають і конфузи: до планового ТО далеко, а олива в новому моторі вже кудись зникла. Це як? Адже справні автомобілі колишніх епох взагалі не вимагали доливання оливи між змінами!
НОВИНИ, ТЕСТ-ДРАЙВИ, ОГЛЯДИ: ПІДПИСУЙТЕСЬ НА НАШ TELEGRAM-канал УКРАЇНА ЗА КЕРМОМ. ВСЕ ПРО АВТО
Трохи теорії
Двигун внутрішнього згоряння повинен споживати певну кількість оливи. Основна стаття витрати – чад у циліндрах. При русі поршня від верхньої мертвої точки вниз на стінці циліндра завжди залишається масляна плівка, яка випаровується під впливом робочої суміші, що горить. Витрата на чад може становити до 80% від загальних втрат мастила.
Ще частина оливи виноситься з картерними газами через систему вентиляції картера, потрапляє на впуск і згоряє в циліндрах. Оливовідбивні ковпачки теж поводяться неідеально, тому додається витрата на мастило клапанів. У двигунах з турбонаддувом існують витоки через ущільнення валу, що з’єднує робочі колеса турбокомпресора.
Якщо мотор новий, йому необхідна обкатка – навіть якщо рекламні справи майстри стверджують протилежне. Спочатку поверхні кілець і циліндрів мають шорсткість у кілька мікрометрів, а тому працюють у режимі прикордонного тертя замість гідродинамічного. Притирання зазвичай знижує шорсткість приблизно на порядок, а закінчується вона у всіх по-різному: у когось через десяток тисяч кілометрів пробігу, у когось раніше. Це визначається режимами експлуатації машини, погодними умовами, стилем їзди та іншими факторами.
Підвищена витрата оливи при обкатці – явище нормальне. А причини споживання оливи вже обкатаним мотором можна поділити на три основні групи.
Особливості конструкції
Найзапеклішим нападкам зазнають німецькі машини, здатні їсти оливу занадто інтенсивно. Наприклад, Volkswagen Touareg минулого покоління, згідно з інструкцією, має право споживати літр на кілька тисяч кілометрів. Чим більше дренажних отворів у канавці під оливознімне кільце, тим краще відведення оливи.
Даунсайзинг сучасних двигунів веде до мініатюризації всіх його елементів. Маленькі поршні та тонкі поршневі кільця знижують тертя. А щоб мініатюрні поршні зберігали міцність, іноді економлять на наскрізних отворах в зоні роботи оливознімного кільця. На одних поршнях їх вісім, на інших – лише чотири. А на старих моторах для дренажу взагалі були прорізи-вікна! Невелика кількість таких отворів погіршує відведення оливи, яка зрештою згоряє. А те, що залишилося біля кільця – закоксовує його, позбавляючи рухливості та герметичності. Перетин отворів для відведення оливи в кільцях теж часом недостатнє. Оливі залишається один шлях – в циліндр.
Інше наслідок даунсайзингу – наявність компресора наддуву, або навіть двох. Вони збільшують навантаження на «залізо» двигуна, та й самі теж потребують мастила.
На витрату оливи впливає співвідношення об’єму мотора та маси автомобіля. Чим слабший двигун, тим сильніше його доводиться навантажувати, викручувати – і тим вища витрата оливи.
Особливості експлуатації
Чим вище швидкість, тим швидше «ворушаться» поршні в циліндрах, тим більше оливи йде на чад. У прямому значенні слова підливає оливи у вогонь і підвищене навантаження на автомобіль: перевезення важких вантажів, буксирування причепа, їзда бездоріжжям, горах і так далі.
Гірські дороги – взагалі окрема розмова. На крутих поворотах і ухилах колінчастий вал часом входить у контакт з маслом, «збиваючи» його та додатково навантажуючи систему вентиляції картера масляними бризками. Те саме явище може спричинити агресивна їзда. В обох випадках “апетит” буде сильнішим, якщо рівень масла близький до максимуму.
У жарку погоду споживання оливи зростає, оскільки його в’язкість падає. Цікаво, що витрата може збільшитися і в сильний мороз: для швидкого розігріву каталітичного нейтралізатора контролер фактично починає лити паливо в камеру згоряння, що призводить до розрідження мастила в піддоні.
Автомобілі з механічною коробкою передач можуть просити частішого доливання масла через те, що водій неоптимально вибирає моменти перемикання передач. Забитий повітряний фільтр викликає зростання розрідження, що збиває налаштування вентиляції картера.
Загальне правило: будь-який автомобіль з пробігом, навіть бувши технічно справним, їсть оливи більше, ніж такий же новий.
Неправильне обслуговування
Головний упор – власне на моторну оливу. Ii підвищена витрата може бути викликана тим, що власник машини в гонитві за економічністю або за модою залив у мотор масло типу 0W-20, хоча інструкція такого не рекомендувала. Воно поводитиметься як вода, а тому закінчиться досить швидко.
Інший варіант – затягування із заміною старої оливи. Мовляв, мотор працює – і добре. Можна потрапити й на «ліву» оливу з непередбачуваними характеристиками.
Апогеєм неправильного обслуговування є нещільно затягнутий оливний фільтр та пробка зливу оливи, з-під яких олива може витікати на дорогу.
Якщо дуже треба: з якими несправностями можна їздити, а з якими – ні
