На початку 1900-х років близько 38 відсотків автомобілів на ринку США (тоді продавалося лише близько 8000 автівок на рік) були електричними.
НОВИНИ, ТЕСТ-ДРАЙВИ, ОГЛЯДИ: НАШ TELEGRAM-канал ПІДПИШИСЬ
Про це повідомляє сайт Jalopnik. Історія пам’ятає Готліба Даймлера, Карла Бенца, Генрі Форда, Рудольфа Дізеля та інших піонерів автомобілебудування. Але мало кому відомо ім’я Волтера Бейкера – блискучим інженер розробив систему приводу валу, “плаваючі” задні осі з кульковими підшипниками, фактично винайшов автомобільні ремені безпеки та продав тисячі електромобілів на початку 1900-х років.
Бейкер і його друг започаткували американську індустрію електромобілів у 1896 році. Лише через три роки завдяки інвестиціям його тестя компанія Baker Motor Vehicle почала виробляти та продавати автомобілі в Клівленді, штат Огайо. На початку 1900-х років близько 38 відсотків автомобілів на ринку США (тоді продавалося лише близько 8000 автівок за рік) були електричними і компанія Baker безсумнівно була номером один за продажами.
Бейкер був натхненний бельгійкою Каміль Дженатзі, яка встановила рекорд швидкості в 66 миль (105 км/год) у 1900 році. Він витратив 10 000 доларів власних грошей (приблизно $357 000 сьогодні) на створення першого з трьох автомобілів для тестування швидкості. Протягом двох років була побудована перша Baker Torpedo. Це була скручена вручну електрична “сигара” з алюмінієвим корпусом та вагою 1400 кілограмів.
Завдяки системі з 11 свинцево-кислотних акумуляторів, які приводили в дію електродвигун Elwell-Parker потужністю 14 кінських сил цей автобіль був однією з найпотужніших машин у світі на той час. Щоб “обдурити вітер”, автомобіль мав форму краплі, а 36-дюймові колеса отримали внутрішні та зовнішні кришки дисків. Щоб звести лобовий опір до мінімуму, обидва сидіння були встановлені в тандемі.
Цей електромобіль, побудований компанією Baker Electric Vehicle Company з Клівленда, щоб побити всі рекорди, зазнав аварії на гоночній трасі Стейтен-Айленд. Після 40-секундного спурту на приголомшливій швидкості він вийшов з-під контролю і влетів у натовп, убивши та поранивши майже двадцять людей, а потім зовсім розлетівся на шматки. Екіпаж врятувалися майже дивом без жодної подряпини. Основною причиною аварії стало зламане колесо.
Невдовзі у спробі встановити рекорд пробігу милі з місця на вулиці у Нью-Йорку, автомобіль знову потрапив в аварію – двоє загинули, але Бейкер і його головний механік Дензер, не постраждали завдяки ременям безпеки. Саме цей смертельний випадок поклав кінець усім швидкісним змаганням на громадських вулицях США. Бейкер на деякий час відмовився від ідеї встановлення рекорду швидкості.
Наступним етапом стали перегони 1903 року на пляжах Дейтона-Ормонд у Флориді. Бейкера не влаштувала вага оригінального Torpedo і він розробив одномісну гоночну машину зменшеного розміру, який прозвали “Біла миша”. Для змагань 1904 року у Флориді Бейкер найняв водія В. Дж. Гастінгса, щоб керувати Torpedo Kid. Офіційно було зафіксовано, що електрокар прискорився до 104 миль на годину (167 км/год), що зробило його найшвидшим автомобілем на планеті.
Бажаючи довести, що автомобіль здатний на більше, Бейкер неофіційно розігнав електрокар до 136 миль на годину (219 км/год). Цілком можливо, що машина могла їхати ще швидше, але звіти того дня говорять, що колеса Torpedo Kid відлетіли на такій шаленій швидкості, хоча Бейкер знову майже не постраждав. Він повернувся до Огайо і більше ніколи не брати участі у перегонах.
Звірюга з 1970-х: автомобіль із 27-літровим двигуном, який не зміг злетіти
Таємничий Запорожець із мотором Renault для союзників України
Перший легковий Мітсубіші: японський “Запорожець” Mitsubishi 500
